Гипопитуитаризм

Терміном «гіпопітуїтаризм» називають захворювання, при якому порушується функція аденогіпофіза (передньої долі гіпофіза або пітуїтарної залози, яка є мозковим придатком).

Передня частка гіпофіза відповідає за синтез шести найважливіших гормонів, що контролюють діяльність периферичних ендокринних залоз:

• адренокортикотропіну;
• тіротропіна;
• пролактину;
• фоллітропіна;
• соматотропіну;
• лютропина.

Перераховані гормони впливають на репродуктивну функцію, обмін речовин і відповідають за гармонійний ріст організму людини.

Оскільки функції гіпофіза грають найважливішу роль в регуляції роботи органів ендокринної системи, а синдром гіпопітуїтаризму характеризується зниженням або припиненням вироблення гормонів, то відповідно, порушується діяльність деяких залоз внутрішньої секреції.

Види гіпопітуїтаризму

Лікарі розрізняють гіпопітуїтаризм:

• первинний, коли руйнуються або з народження відсутні виробляють гормони клітини гіпофіза;
• вторинний, коли до зниження функції гіпофіза призводять травми або захворювання нервової системи.

Які причини гіпопітуїтаризму?

Вроджені аномалії розвитку гіпофіза формуються у внутрішньоутробному періоді. Виникає в післяпологовому періоді при патологічних пологах повний некроз передньої долі гіпофіза прийнято називати синдромом Симмондса, частковий некроз - синдромом Шиена.

Вторинний гіпопітуїтаризм може бути викликаний травмами і захворюваннями, такими як:

• туберкульоз;
• саркоидоз;
• сифіліс;
• аденома гіпофіза;
• пухлини деяких відділів центральної нервової системи;
• хвороби крові;
• судинні порушення;
• аутоімунні захворювання;
• менінгіт;
• енцефаліт;
• травми черепа і головного мозку.

Важливу роль у розвитку гіпопітуїтаризму можуть зіграти порушення обміну речовин, викликані хронічними захворюваннями нирок і печінки, цукровий діабет, нервовою анорексією, тривалим голодуванням.

Зазвичай гіпопітуїтаризм розвивається протягом тривалого періоду. Клінічні прояви хвороби, як правило, стають очевидними, коли залишається буквально 10% функціонуючих клітин аденогіпофіза.

Симптоми гіпопітуїтаризму

Одним з ранніх симптомів гіпопітуїтаризму є порушення нюху.

Якщо синдром має вроджену природу або був придбаний в дитинстві, ознакою захворювання стають порушення розвитку в підлітковий період: затримується ріст скелета, повільно і непропорційно протікає статеве дозрівання, формуються евнухоідний пропорції фігури.

У період статевої зрілості головними симптомами гіпопітуїтаризму є:

• зниження статевого потягу, порушення потенції;
• поступове зменшення оволосіння на лобку і в пахвових западинах.

У чоловіків спостерігається уповільнення росту волосся на обличчі, зменшення розмірів передміхурової залози і яєчок. У процесі розвитку захворювання м'язова тканина поступово атрофується, замінюючись жировою тканиною.

У жінок гіпопітуїтаризм проявляється у вигляді таких симптомів, як порушення менструального циклу, витончення тканин статевих органів, зменшення розміру молочних залоз.

У чоловіків і жінок недостатність вироблення гіпофізом гормону росту може проявитися м'язовою слабкістю, поганою переносимістю фізичних навантажень, порушеннями роботи серця. У дітей недостатнє вироблення соматотропного гормону супроводжується явною затримкою росту.

Тиреотропний гормон впливає на функціонування щитовидної залози. Його недостатнє вироблення в дитячому віці веде не тільки до затримки фізичного розвитку, але й до порушення психічних функцій. У дорослих зниження вмісту названого гормону в крові призводить до стану слабкості, зниження тиску, порушень з боку шлунково-кишкового тракту, схудненню.

Симптомами гіпопітуїтаризму також можуть бути головний біль, судинні зміни очного дна, звуження поля зору.

У рідкісних випадках симптомами крововиливу в гіпофіз і, як наслідок, виникнення синдрому гострого гіпопітуїтаризму можуть стати:

• різкий головний біль;
• падіння артеріального тиску;
• раптове зниження функції органа зору;
• втрата свідомості.

Лікування гіпопітуїтаризму

Якщо причиною виникнення гіпопітуїтаризму стала пухлина, проводиться променева терапія або оперативне втручання.

У випадках, коли порушена функція вироблення певного гормону, призначається замісна терапія. Лікарі призначають сучасні гормональні препарати з урахуванням виду захворювання та індивідуального стану організму.

Якщо порушена функція щитовидної залози, для лікування гіпопітуїтаризму застосовується відповідна терапія гормональними препаратами.

При статевих розладах чоловікам призначають тестенат, сустанон або омнадрен для відновлення функції яєчок, а жінкам пропонується замісна терапія прогестерону і естрогену.

Підліткам чоловічої статі може бути призначений препарат лХГ.

В окремих випадках ефективним може виявитися призначення препаратів для відшкодування нестачі гормону росту.

При недостатньому виробленні адренокортикотропного гормону, також можуть бути рекомендовані синтетичні препарати.

При призначенні лікування гіпопітуїтаризму необхідно пам'ятати, що кожна людина індивідуальна. Тільки досвідчений лікар на основі анамнезу та лабораторних аналізів може виявити головну причину гормонального порушення і призначити правильну схему прийому препаратів.

При своєчасному зверненні до лікаря (для виявлення причини гіпопітуїтаризму і призначення відповідної гормональної терапії) пацієнтам вдається повернути хороше самопочуття, зберегти працездатність і вести активний спосіб життя довгі роки.