Гломерулонефрит - захворювання нирок, при якому переважно уражаються клубочки (ниркове тільце). Але в процес запалення можуть залучатися і інтерстиціальна тканина, і ниркові канальці нирок.
Форми гломерулонефриту
З причин, що викликає ураження нирок, виділяють: первинний, вторинний і ідіопатичний гломерулонефрит.
Первинний гломерулонефрит виникає на тлі інфекційних, алергічних або токсичних впливів на ниркову тканину.
Вторинний гломерулонефрит є проявом системної патології.
Ідіопатичний - виникає по невизначених причин.
За характером перебігу розрізняють:
- Гостру форму гломерулонефриту (кілька тижнів);
- Подострую (кілька місяців);
- Хронічну (більше року).
Гостра форма гломерулонефриту може бути інфекційно-імунної та неінфекційно-імунної (залежно від етіофакторов).
За обсягом ураження клубочків виділяють:
- вогнищевий гострий гломерулонефрит (при ураженні менше 50% клубочків);
- дифузний гострий гломерулонефрит (при ураженні більше 50% клубочків).
Гострий гломерулонефрит може розвиватися за різними морфологічними типами - склерозуючого, проліферативне, екстракапіллярний і ендокапіллярний, мембранозно-проліферативний, Мезангіопроліферативний.
Гострий гломерулонефрит за своїм клінічним перебігом може розвиватися в наступних формах:
- класичної розгорнутої (з набряклим, гіпертензивним, сечовим синдромами);
- бісіндромной (сечовий синдром поєднується з гіпертензивним або набряклим);
- моносіндромной (тільки сечовий синдром).
За характером перебігу виділяють також:
- Циклічну форму гломерулонефриту (з бурхливим початком захворювання);
- Латентну форму гломерулонефриту (з поступовим початком).
Симптоми гострого гломерулонефриту
Гострий гломерулонефрит може розвинутися в будь-якому віці (найчастіше до 40 років). У більшості випадків пацієнти одужують, у деяких гостра форма гломерулонефриту переходить в хронічну.
Як правило, гострий гломерулонефрит виникає приблизно через 7-14 днів після перенесеного інфекційного захворювання (наприклад, ангіни). Знову може піднятися температура, погіршитися загальне самопочуття.
Явним симптомом гострого гломерулонефриту є зменшення об'єму сечі, при цьому її колір набуває відтінку "м'ясних помиїв", Підвищується артеріальний тиск, з'являються набряки.
Може не спостерігатися рясного виділення в сечу крові (макрогематурии), у хворого може розвиватися мікрогематурія.
Раннім симптомом гострого гломерулонефриту є набряки. Вони спостерігаються у більшості пацієнтів (70-90%). Вони виникають найчастіше в ранковий час і зменшуються до вечора. Рідина часто скупчується в області перикарда і черевній області (вага пацієнта за короткий час може зростати на 15-20 кг). Набряки проходять через 2-3 тижні. При тяжкому перебігу хвороби можливий розвиток ниркової недостатності і повне припинення сечовиділення (анурія).
Досить часто гострий гломерулонефрит протікає без особливих симптомів і може бути розпізнаний лише щодо змін в аналізі сечі.
Симптоми гострого гломерулонефриту у дітей ті ж, що й у дорослих.
У дітей гломерулонефрит, як правило, протікає циклічно, з бурхливим початком і закінчується найчастіше одужанням. У дорослих більш часто зустрічається стерта картина захворювання без загальних симптомів, але зі змінами в сечі.
Діагностика гострого гломерулонефриту
Щоб розпізнати гострий гломерулонефрит у дітей і дорослих, необхідно здати аналізи сечі і крові.
За загальним аналізом сечі визначається наявність лейкоцитів, еритроцитів, білків, циліндрів у сечі. Високий вміст білка при гострому гломерулонефриті спостерігається в сечі лише в перші 7-10 днів хвороби. Тому слід відстежувати динаміку зміни рівня білка в сечі.
За серологическому аналізом крові визначається збільшення титру антитіл до стрептокока.
Крім того, діагностика гломерулонефриту передбачає проведення ультразвукового дослідження нирок, яке при гострому гломерулонефриті виявляє збільшені розміри нирок.
Вирішальними при діагностиці гломерулонефриту є результати біопсії нирок, яка дає можливість уточнити форму захворювання, його активність, а також виключити інші захворювання нирок, мають подібну симптоматику.
При діагностиці гломерулонефриту в гострій формі дуже важливо диференціювати його від загострення хронічного гломерулонефриту. Важливе значення при цьому має час, який минув з моменту початку інфекційного захворювання до проявів гломерулонефриту. Як правило, у випадку гострого гломерулонефриту цей період становитиме 1-3 тижні-а у разі хронічного гломерулонефриту - кілька днів.
Діагностувати латентний гострий гломерулонефрит досить складно. Для цього необхідно проводити систематичні дослідження сечі. При цьому на користь гострого гломерулонефриту будуть говорити:
- відсутність блідих і активних лейкоцитів;
- переважання еритроцитів над лейкоцитами в осаді сечі.
При гострому гломерулонефриті не слід робити цистоскопію і контрастну рентгенографію нирок.
Лікування гострого гломерулонефриту
Гострий гломерулонефрит у дітей і дорослих лікується в умовах стаціонару нефрологічного відділення.
Для лікування гострого гломерулонефриту хворим призначаються антибіотики, дієта і сечогінні засоби.
Тривалість лікування становить 10 днів.
Виходячи з причин, що викликали розвиток гострого гломерулонефриту (зазвичай стрептококова інфекція горла), призначаються антибіотики пеніцилінового ряду в дозах, які лікар підбирає індивідуально для кожного пацієнта.
Антибіотики пригнічують інфекцію і зменшують кількість комплексів циркулюючих в крові антитіло-мікробів, які атакують нирки.
Для зменшення сильних набряків призначають сечогінні препарати.
Дієта, якої необхідно дотримуватися при гострому гломерулонефриті, передбачає обмеження води і солі, помірне обмеження білка. Обсяг солі, споживаної в добу, повинен становити не більше 2 м Слід включити в раціон яєчний білок, сир. Обсяг споживання жирів на добу повинен складати близько 50 м Добовий об'єм рідини - 600-1000 мл. М'ясні супи з раціону хворих на гломерулонефрит виключаються.
Гострий гломерулонефрит при правильному лікуванні завершується повним одужанням пацієнтів і відновленням роботи нирок.
Профілактика гострого гломерулонефриту
Заходи з попередження розвитку гострого гломерулонефриту у дітей і дорослих зводяться до профілактики та раннього лікування гострих інфекцій, осередкової інфекції.
Має значення і попередження переохолоджень тіла.
Особам з алергічними захворюваннями (бронхіальною астмою, кропив'янкою, сінну лихоманку), не повинна проводитися профілактична вакцинація.