Туговухість

Туговухість - загальне зниження слуху, що заважає вербального спілкування.

В даний час проблема приглухуватості набуває все більшого значення. Вже не тільки люди похилого віку, а й діти можуть погано чути. У Росії, наприклад, налічується близько 13 мільйонів людей з приглухуватістю, серед яких близько 1 мільйона - діти. Згідно зі статистикою, з кожної тисячі новонароджених 1 дитина народжується з глибокої приглухуватістю або зовсім глухим. А впродовж перших трьох років життя туговухість проявляється ще у кількох дітей. Серед людей вікової категорії від 45 до 64 років приглухуватістю страждає приблизно 14%, а серед вікової категорії старше 65 років - 30%.

Причини розвитку приглухуватості

Головними причинами розвитку приглухуватості є вірусні захворювання (епідемічний паротит, грип та ін.), застосування петльових діуретиків (фуросемід), ототоксичних лікарських засобів (гентаміцин), нестероїдних протизапальних препаратів (індометацин), а також черепно-мозкові травми, судинна патологія, пухлини і надмірна дія вібрації і шуму.

У дітей дитячого віку головними причинами розвитку приглухуватості є:

• Патологія вагітності (загроза зриву, перенесені вірусні захворювання в період вагітності (грип, краснуха та ін.));
• Гіпоксія плода;
• Внутрішньоутробні інфекції;
• Застосування вагітною жінкою ототоксичних препаратів;
• Патологія пологової діяльності;
• ПЕРЕНОШЕНІСТЬ або недоношеність;
• Асфіксія в пологах;
• Тривала жовтяниця новонароджених;
• Низька маса тіла при народженні;
• Спадковий фактор.

У дітей дошкільного віку до групи ризику відносяться патології носа і глотки, часте виникнення отитів. Патологія середнього вуха в дитинстві, що перейшла в хронічний процес, часто є причиною приглухуватості в зрілому віці.

Види приглухуватості

Якщо від початку захворювання пройшло не більше місяця, то туговухість вважається гострою, якщо ж захворювання триває довше, то слід говорити про хронічну форму.

Туговухість буває трьох видів:

• Кондуктивна приглухуватість (порушення звукопроведення). Виникає через зміни рухливості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок. Переважно, подібне ускладнення виникає в результаті перенесеного гострого або хронічного отиту середнього вуха (рубці в барабанної порожнини, перфорація барабанної перетинки), а також в результаті порушення функції слухової труби (євстахієвої), аденоїдів, отосклероза та ін.
• Нейросенсорна туговухість (порушення звукосприйняття). Виникає внаслідок пошкодження внутрішнього вуха, чутливих нервових клітин слухового нерва або центральних утворень слухової системи. Переважно нейросенсорна туговухість виникає в результаті прийому антибіотиків аміноглікозидного ряду (мономицина, неоміцину, канаміцину), а також деяких сечогінних препаратів у поєднанні з антибіотиками. Може виникнути під впливом побутового, транспортного чи промислового шуму, а також в результаті атрофічних вікових змін (пресбіакузіс, стареча туговухість), під впливом спадковості. Буває, що нейросенсорна туговухість є ускладненням деяких інфекційних захворювань (кору, грипу, скарлатини), Інтоксикації організму свинцем, ртуттю, окисом вуглецю та ін. Переважно подібний тип приглухуватості розвивається поступово, але в останні роки стали частіше спостерігатися раптові спалахи приглухуватості, які розвиваються під впливом вірусних інфекцій або судинних порушень.
• Змішана туговухість, яка включає в себе два перерахованих вище типу і полягає в порушенні як звукопроведенія, так і звукосприйняття.

Ступеня приглухуватості

• Туговухість 1 ступеня - 26-40 дБ;
• Туговухість 2 ступеня - 41-55 дБ;
• Туговухість 3 ступеня - 56-70 дБ;
• Туговухість 4 ступеня - 71-90 дБ;
• Повна глухота - 91 дБ і вище.

Діагностика

При підозрі на зниження слуху необхідно звернутися до сурдологічний центр. Якщо слух пропав раптово, то потрібно негайно звернутися до лікаря, так як при раптовій приглухуватості пацієнту можна допомогти тільки в перші дні розвитку хвороби. За допомогою спеціальних досліджень лікар-сурдолог визначає ступінь приглухуватості і дає необхідні рекомендації щодо подальшого лікування приглухуватості.

Щоб визначити стан слуху, лікарі часто використовують метод мовної аудіометрії (розмовна і шепотная мова).

При 1 ступеня приглухуватості пацієнт здатний розрізняти шепіт з відстані 1-3 метрів, а розмовну мову чує на відстані 3-4 метрів і більше.

При приглухуватості 2 ступеня пацієнт розрізняє розмовну мову з відстані 2-4 метри, а шепіт - з відстані не більше 1 метра.

При приглухуватості 3 і 4 ступеня шепіт пацієнтом, як правило, не вловлюється взагалі, а розмовну мову він чує з відстані не більше 1 метра.

Слід зазначити, що люди в основному звертаються до лікарні з приглухуватістю 2 ступеня, тоді як перша ступінь приглухуватості ними залишається непоміченою.

У маленьких дітей діагностика приглухуватості раніше представляла великі складнощі, оскільки діти не можуть розповісти про наявність або відсутність слухового відчуття. В останні роки для перевірки слуху у дітей стали використовувати спеціальну техніку, яка реєструє слуховий потенціал і дає електричний відповідь на стимуляцію звуком. Подібна техніка дає можливість визначити наявність слуху навіть у плода в утробі матері.

Лікування приглухуватості

Кондуктивную туговухість, що виникла в результаті патологічних процесів в середньому вусі, як правило, лікують за допомогою оперативного втручання. Якщо ж до операції існують протипоказання, проводять слухове протезування.

Лікування приглухуватості нейросенсорного типу зазвичай більш консервативне і включає в себе медикаментозну терапію і фізіотерапію. Як правило, лікування хронічної нейросенсорної приглухуватості не дає результату.

Лікування приглухуватості, що виникла раптово, також малоефективно. Допомогти пацієнтові можна тільки на ранніх термінах її виникнення. Слухопротезування в даному випадку дозволяє поліпшити слух, але далеко не у всіх хворих.

Профілактика

У профілактиці приглухуватості важливу роль відіграє регулярне проведення обстеження населення. Це легко зробити за допомогою широкодоступних методів (тональна аудіометрія на 3-4 частотах). Особливо це стосується людей, що працюють на галасливих виробництвах.

Особливе значення має своєчасне виявлення приглухуватості на ранніх стадіях у дітей, так як вчасно невиявлення захворювання здатне привести до небажаних наслідків, а саме, до затримки розвитку і формування мови і відставання в інтелектуальному розвитку. Важка туговухість у дітей може призвести навіть до інвалідності, що вимагає тривалої і далеко не завжди успішної реабілітації.