Отит

Отитом називається запалення середнього вуха, тобто тієї частини вуха, яка обмежена з одного боку барабанної перетинкою, з іншого - внутрішнім вухом. Евстахиева труба, анатомічне утворення, що зв'язує середнє вухо з горлом, відкривається в порожнину середнього вуха, чим пояснюється взаємозв'язок між захворюваннями глотки (ларингітом, фарингитом, тонзилітом) І виникненням отиту, а також те, що найчастіше отит супроводжується евстахііта (запаленням євстахієвої труби).

Причини виникнення отиту

Отит викликається інфекцією, що проникає в порожнину середнього вуха, як правило, з носоглотки за допомогою євстахієвої труби. Також отит може бути викликаний інфікованою рідиною, що потрапила у вухо при купанні в забрудненому джерелі, або мікротравмами, викликаними неакуратної чищенням вух за допомогою предметів, що проникають у вухо. Необхідною умовою є зниження місцевого або загального імунітету, тому досить часто отит виникає як ускладнення іншого інфекційного захворювання (ГРЗ, ГРВІ, грип). Інфекційними агентами можуть виступати бактерії (стафілококи, стрептококи), віруси і патогенні грибки.

В силу анатомічних причин отит у дитини розвивається легше і швидше, ніж у дорослої людини, а з урахуванням того, що і захворювання носоглотки у дітей зустрічаються частіше, отити в дитячому віці набагато більш часте явище, ніж у дорослому.

Види отитів

За характером перебігу розрізняють гострий отит і хронічний. Гострий отит, в свою чергу, ділиться на катаральний (звичайний) і гнійний отит, хоча обидва ці види можуть виступати як фази одного і того ж запалення - нерідко гнійний отит розвивається з катарального.

Хронічний отит розвивається як ускладнення гострого, при відсутності правильного лікування.

Симптоми отиту

Головний симптом отиту гострого вельми характерний: це різка, гострий біль у вусі, вона може бути стріляє, колючої, пульсуючою і віддає в нижню щелепу, шию, зуби і скроню на стороні поразки. Больовий синдром посилюється при русі щелепи під час розмови і жування, а також при чханні, ковтанні та кашлі. Інтенсивність болю зростає до ночі, вона стає болісною і порушує сон. Відзначається погіршення або повне зникнення слуху за поразки, почуття закладеності вуха, шум у вусі. Значно страждає загальний стан, загальними симптомами отиту гострій стадії є підвищення температури тіла до фебрильних значень (лихоманка), слабкість, втрата апетиту, головні і м'язово-суглобові болі, загальне нездужання.

Симптоми отиту у дитини схожі з такими у дорослого, але мають ще більш виражену форму. Маленькі діти вередують, відмовляються від їжі, труть вушко рукою, можуть різко заплакати, коли з'являється стріляючий біль. Одним з характерних симптомів отиту у дитини є різкий біль і плач при дотику до хворого вуха, особливо при натисканні на козелок.

Якщо розвивається гнійний отит, то скупчується в обмеженою порожнини середнього вуха гній викликає спочатку загострення болю і погіршення загального стану, потім гній прориває барабанну перетинку, виливаючи назовні. Після цього настає полегшення і знижується гострота симптомів отиту: вщухає болісна біль, поліпшується загальний стан, знижується температура тіла. Як правило, прорив барабанної перетинки настає на 2-3 день від початку захворювання.

На наступній стадії отиту починається відновлення: поступово припиняється генетично з вуха, барабанна перетинка заростає, відновлюється слух. Цей процес займає від тижня до двох-трьох, залежно від стану організму.

Симптоми отиту в хронічній формі дуже мізерні. Для нього характерне незначне генетично через перфоровану барабанну перетинку, часом обнаруживаемое тільки при огляді фахівцем, а також зниження слуху. Зазвичай саме зниження слуху змушує пацієнта звернутися до лікаря, а генетично залишається непоміченим.

Ускладнення

У рідкісних випадках при гнійному отиті гній може прорватися в інший бік, у бік внутрішнього вуха, що є несприятливим варіантом течії, так як загрожує розвитком запалення мозкових оболонок та інших структур мозку. Можуть розвинутися такі грізні захворювання як лабіринтит, менінгіт, мастоїдит, абсцес мозку і септичний зараження крові.

Несприятливим результатом гострого отиту також є отит, який перейшов у хронічну стадію.

Діагностика

Діагноз зазвичай не являє собою труднощів і ставиться на підставі характерних симптомів отиту, а також даних отоскопії. У разі несприятливого перебігу гнійного отиту може знадобитися бактеріальне дослідження гнійних виділень з вуха, з метою визначення чутливості інфекційного збудника до антибактеріальних препаратів.

Лікування отиту

Лікування отиту, як правило, не вимагає госпіталізації, за винятком розвитку грізних ускладнень. Для лікування отиту гострого у фазі катарального запалення необхідно відновити прохідність євстахієвої труби, яка завжди порушена через запального набряку. З цією метою призначають судинозвужувальні краплі в ніс (галазолін, нафтизин, назол і т.п.). Призначення антибіотиків на цій стадії можливо лише в тому випадку, якщо є впевненість в бактеріальному походження захворювання, так як при гострому отиті, викликаному вірусною інфекцією, антибіотикотерапія скоріше шкідлива, ніж корисна. Призначають протизапальні препарати місцевої дії, у вигляді вушних крапель або ватяних турунд, просочених лікарською речовиною. Перед закапуванням крапель або вставленим турунди їх потрібно обов'язково зігріти до температури тіла.

Для полегшення загальних симптомів отиту призначають ліки жарознижуючий і знеболюючий дії.

Для лікування отиту гнійного в стадії, коли барабанна перетинка ще ціла, але гній в порожнині середнього вуха вже скупчився, проводиться парацентез - невеликий прокол барабанної перетинки, що дозволяє витекти гнойному вмісту. Парацентез переважніше самостійного розриву барабанної перетинки, так як отвір виходить невелика, акуратне, і згодом барабанна перетинка швидше відновлюється.

Увага! Лікування отиту гнійного за допомогою вушних крапель і зігріваючих компресів категорично заборонено, це може призвести до розвитку серйозних ускладнень і пошкодження слухових структур.

Після прориву барабанної перетинки лікування отиту полягає в промиванні вуха антисептичним розчином, яке проводиться тільки отоларингологом, а також у призначенні антибіотикотерапії.

Лікування отиту у дитини проводиться за тією ж схемою, що й лікування отиту у дорослого.

На стадії відновлення, після стихання запальних симптомів отиту, призначають фізіопроцедури: УВЧ, магнітотерапію, вакуумний масаж, електрофорез.

Лікування отиту в хронічній формі вимагає точного встановлення збудника захворювання і його повного усунення, а потім проведення протизапальної терапії і фізіопроцедур, спрямованих на регенерацію тканин.