Езофагіт

Езофагіт - запалення слизової оболонки стравоходу. Захворіти езофагітом можна в будь-якому віці. Як правило, чоловіки більш схильні езофагіту внаслідок прийому алкоголю і неправильного харчування.

Які причини сприяють розвитку езофагіту?

Найпоширенішою причиною езофагіту є шлунково-стравохідний рефлекс, який внаслідок впливу кислотно-пептичної фактора і викликає пошкодження слизової оболонки стравоходу. У цьому випадку захворювання називається рефлюкс-езофагітом.

Розвитку рефлюкс-езофагіту сприяють такі чинники, як ожиріння, блювота, виразка шлунка, грижі стравохідного отвору діафрагми, вагітність, пухлини черевної порожнини, жовчнокам'яна хвороба, харчування через гастроназальний зонд, системна склеродермія.

До інших причин, що викликають езофагіт, відносяться:

• Різні інфекції (вірус простого герпесу, гриби роду кандида, цитомегаловірус), яким особливо схильні люди зі зниженим імунітетом (при проходженні хіміотерапії, лікуванніглюкокортикоїдами, при СНІДі та ін.)
• Хімічний опік яким-небудь розчинником (ацетон або бензин), кислотою або лугом, сильним окислювачем (наприклад, перманганатом калію). Часто такий езофагіт можна спостерігати у дітей в результаті випадкової проби хімічної речовини, а також у дорослих після спроб вчинити суїцид з використанням кислоти, луги, окислювача або розчинника. Трапляється, що езофагіт виникає у алкоголіків в результаті отруєння етиловим спиртом.
• Фізичне пошкодження стравоходу в результаті введення зонда або проведення променевої терапії.

Види езофагіту

Езофагіт буває:

• Гострий, коли запалення слизової стравоходу виникає в результаті короткочасного і сильного впливу.
• Хронічний, коли запалення слизової стравоходу носить хронічний характер.

За морфологічними ознаками захворювання ділиться на:

• Катаральний езофагіт. Це найбільш поширена форма захворювання, що характеризується набряком і гіперемією слизової оболонки стравоходу.
• Ерозивний езофагіт, який найбільш часто розвивається під впливом на стінку стравоходу дратівливих факторів та інфекційних захворювань.
• Псевдомембранозний езофагіт, який виникає переважно при скарлатині і дифтерії.
• Геморагічний езофагіт, що розвивається при деяких інфекційних вірусних захворюваннях (грип, висипний епідемічний тиф і ін.).
• Некротичний езофагіт, який зустрічається при важких течіях деяких інфекційних захворювань і супроводжується утворенням глибоких виразок.
• Ексфоліативний езофагіт, який зустрічається при скарлатині і дифтерії.
• Флегмонозний езофагіт, який розвивається в результаті впровадження в слизову оболонку стравоходу чужорідного інфікованого предмета.

За типом виникнення езофагіт поділяють на:

• Аліментарний, який виникає в результаті вживання міцних спиртних напоїв, а також занадто гострої або гарячої їжі.
• Застійний, коли запалення слизової стравоходу викликано залишками скопилася в ньому їжі. Часто він є наслідком стенозу стравоходу, дивертикул, ахалазии кардії.
• Професійний, що виникає в результаті постійного впливу шкідливих речовин.
• Алергічний, що розвивається на тлі зміни реактивності організму (при бронхіальній астмі, харчової алергії та ін.).

Симптоми езофагіту

Кожен вид захворювання має свої характерні симптоми. Але для всіх форм езофагіту характерно почуття печії і болі в загрудинної і надчеревній ділянці. Причому, біль може залежати від прийому їжі, а може і не залежати. Зазвичай больові відчуття посилюються при фізичному навантаженні. Залежно від виду захворювання, біль може носити постійний або нападоподібний характер, бути різкою або ниючий.

До характерних симптомів езофагіту відноситься блювота, нудота, відрижка повітрям з домішкою шлункового вмісту, підвищене слюнообразованіе.

При рефлюкс-езофагіті симптоми посилюються в положенні лежачи, виникає кашель, задишка, з'являється кислий присмак у роті.

При гострій формі рефлюкс-езофагіту симптоми мають яскраво виражений характер, і до них приєднуються підвищення температури тіла, загальна слабкість організму, а також розлад стільця і метеоризм.

При хронічній формі захворювання характерне чергування загострень і ремісій, проте навіть під час ремісії всі симптоми не зникають, а лише притупляються.

Діагностика езофагіту

Діагноз езофагіту ставиться на підставі симптомів, характерних для даного захворювання. Для підтвердження діагнозу лікар може призначити проведення наступних досліджень:

• Рентгенологічне дослідження стравоходу;
• Лабораторні аналізи сечі і крові;
• Езофагоманометріі - дослідження моторних функцій стравоходу;
• Езофагоскопія - ендоскопічне дослідження слизової стравоходу;
• Добовий моніторинг кислотності стравоходу.

Лікування езофагіту

При неускладнених формах езофагіту ефективно консервативне лікування. При катаральному езофагіті і ерозивно езофагіті доцільно буде на кілька днів відмовитися від жирної їжі і призначити терапію в'яжучими і антацидними лікарськими препаратами. При сильних больових відчуттях призначають знеболюючі препарати, уникаючи при цьому нестероїдних протизапальних лікарських препаратів, так як вони викликають такий небажаний побічний ефект, як подразнення слизової. Для зняття гострого болю можуть застосувати електрофорез з новокаїном в область стравоходу.

При відсутності позитивного результату від консервативного лікування, а також при появі різних ускладнень хвороби (повторювані кровотечі, рубці, стриктури), загрозу виникнення злоякісної пухлини (стравохід Баррета), а також при розвитку повторних аспіраційних пневмоній можливе призначення хірургічного лікування езофагіту.

Хороший ефект надає фізіотерапевтичне лікування езофагіту: ендоскопічна лазерна терапія, гіпербаричнаоксигенація. При катаральному і ерозивно езофагіті добре допомагає електростимуляція кардії.

Не останнє місце в лікуванні езофагіту займає дієта. Так, при ерозивно езофагіті призначають дієту №1, а при катаральному езофагіті - дієту №5. Дієта №1 призначається також при всіх видах рефлюкс-езофагіту. До повного одужання лікарі рекомендують уникати продуктів, що дратують слизову оболонку стравоходу: шоколад, чай і кава, гаряча і гостра їжа, газовані напої, цитрусові, кислі продукти, а також жирна і смажена їжа.

Ерозивний і катаральний езофагіт добре піддається лікуванню народними засобами. Так, спостерігається сприятливий ефект від прийому коштів з кульбаб, а також від відвару з плодів анісу, квітів материнки та календули, глухої кропиви, меліси і листя зніту.

При рефлюкс-езофагіті необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: після прийому їжі можна нахилятися або приймати горизонтальне положення протягом двох годин, спати необхідно з піднятою верхньою половиною тулуба, а також слід носити вільний одяг, не стискує грудну клітку.