Депресія

Депресія є розлад психіки, характерною ознакою якого є так звана "депресивна тріада" Крепеліна:

• Погіршення настрою, нездатність отримувати задоволення від життя і переживати радість, втрата мотивації до приносить задоволення діяльності;
• Порушення розумових процесів (негативно забарвлені судження, песимізм і т.д.);
• Рухова і мовна загальмованість, яка у різних людей може проявлятися абсолютно по-різному: від стану незначною млявості до стану цілковитого ступору, що супроводжується втратою здатності адекватно реагувати на події навколо, підтримувати бесіду і т.д.

У психіатрії депресію розглядають як афективний порушення, під яким мається на увазі порушення зовнішнього вираження і внутрішнього переживання настрою. Дані Всесвітньої організації охорони здоров'я свідчать про те, що щорічна кількість пацієнтів, що зіткнулися в тій чи іншій мірі з депресією, становить близько 2 мільйонів чоловік. При цьому приблизно в 50-120 тисячах випадків потрібне лікування в умовах психіатричного стаціонару.

Депресивних розладів схильні всі верстви населення, незалежно від статі, віку, національності, культурних традицій і приналежності до якої-небудь соціальної групи. У віковій групі старше 40 років депресія діагностується у кожного десятого, причому близько 2/3 від загальної кількості пацієнтів становлять жінки. У старшій віковій групі (у людей старше 65 років) характерні ознаки захворювання відзначаються в три рази частіше. Однак в останні десятиліття депресивні стани все частіше виявляються психіатрами у дітей та підлітків - їм схильні як мінімум 2% дітей молодше десятирічного віку і близько 5% підлітків до 16 років.

У чому проявляється основна небезпека депресивних розладів

Основна небезпека депресії полягає в тому, що, коли її прояви досягнуть свого піку, більшість пацієнтів намагаються звести рахунки з життям. Найбільш часті суїцидальні спроби серед молоді від 15 до 24 років, а також у літніх людей старше 60 років.

Найбільш ефективним способом запобігання спробам самогубств є своєчасне звернення до фахівця і лікування депресії.

Симптоми депресії

Найчастіше розпізнати депресію досить важко. Єдиного тесту для її виявлення немає. У більшості випадків це психічний розлад, навіть протікає у важкій формі, не діагностується лікарем під час першого візиту пацієнта. Близько 10% випадків захворювання виявляються під час повторної консультації, а приблизно в 20% випадків так і не розпізнаються навіть через півроку після початку роботи з пацієнтом. Діагностика значною мірою ускладнюється тим, що майже у 2/3 хворих депресивний стан ховається за симптоматикою якого-небудь соматичного (Не психічного) захворювання. Крім того, депресія досить часто є станом, супутнім тривало поточному захворюванню внутрішніх органів.

Не існує двох людей, які б однаково переживали депресивний епізод. У кожному конкретному випадку прояву психічного розладу відрізняються за своєю інтенсивністю та тривалістю. У когось симптомами депресії стають зовні нешкідливі занурення з головою в роботу, надмірна захопленість яким-небудь хобі і активні заняття спортом. В інших випадках людина починає шукати для себе екстремальні ситуації (наприклад, починає займатися екстремальними видами спорту) або ж захоплюється азартними іграми.

Однак існує і ряд загальних симптомів депресії. У тих випадках, коли 5 і більше з них відзначаються протягом більш ніж двох тижнів, рекомендується проконсультуватися у фахівця загальної практики і пройти комплексне обстеження. Це дозволить виключити соматичне захворювання і допоможе швидше впоратися з депресивним епізодом.

Емоційні прояви депресивного стану:

• Відчуття повної безнадії, туга, відчай, пригніченість, поганий настрій, пригніченість;
• Почуття тривоги за близьких;
• Страх проявити себе неспроможним людиною в громадських місцях;
• Постійне відчуття власної провини;
• Очікування звершення чогось поганого;
• Внутрішня напруга;
• Почуття ізоляції і повної самотності;
• Почуття нерозуміння оточуючими;
• Образливість;
• Підозрілість;
• Знижена самооцінка;
• Почуття невдоволення собою;
• Невпевненість у собі та своїх силах;
• Нездатність отримувати задоволення від раніше радували занять;
• Часткова або повна втрата інтересу до подій навколо;
• Неможливість відчувати будь-які емоції (розвивається на тлі важких затяжних депресій).

Фізіологічні прояви, супутні депресивних станів:

• Різні розлади сну (може бути як безсоння, так і підвищена сонливість);
• Порушення апетиту (його збільшення чи, навпаки, зниження), і, як наслідок цього, набір або втрата ваги пацієнтом;
• Дисфункція кишечника (часто депресивні епізоди супроводжуються запорами);
• Зниження лібідо;
• Швидка стомлюваність, зниження життєвої енергії;
• Болю і дискомфорт в м'язах і органах.

Зміни поведінки:

• Нездатність проявляти цілеспрямовану активність;
• Схильність до уникнення спілкування з іншими людьми, замикання в собі;
• Небажання брати участь у розвагах;
• Поява шкідливих звичок (зловживання алкоголем, наркотичними речовинами тощо).

Порушення розумових функцій:

• Виникнення труднощів при спробах на чому-небудь зосередитися;
• Зниження концентрації уваги;
• Складнощі при прийнятті рішень;
• Виражений негативізм думок про себе самого, про навколишній світ і людей навколо;
• Песимістичні думки щодо свого майбутнього;
• Загальмованість мислення;
• Відчуття власної непотрібності і безпорадності;
• Суїцидальні нахили (в особливо важких випадках).

Лікування депресії

Без лікування депресії здатні тривати багато місяців, і навіть роки. Однак застосування психофармакологічних засобів, психотерапії та соціальної терапії дає гарні результати і в переважній більшості випадків призводить до повного виліковування. Щоб лікар міг адекватно підібрати методи лікування та визначитися з тим, як вийти з депресії максимально швидко і ефективно, дуже важливо щоб між ним і пацієнтом встановилися довірливі стосунки.

Крім регулярного прийому лікарських препаратів і психотерапевтичних сеансів існують також і інші методи, як вийти з депресії самостійно. Однак найчастіше вони виявляються дієвими, якщо депресія протікає в легкій формі. Для початку рекомендується:

• Уникати перевтоми;
• Почати робити зарядку;
• Дотримуватися режиму сну і відпочинку;
• Періодично змінювати рід діяльності (наприклад, чергувати фізичну роботу і розумову);
• Поговорити з близькою людиною про свій стан і власних переживаннях;
• Вдатися до арт-терапії;
• Дотримуватися дієти, що включає продукти, які містять в собі ендорфіни і тіамін (хліб з борошна грубого помелу, горіхи, шоколад і т.п.).