Емоційні порушення у дітей

Емоціям відведена важлива роль у житті дитини: з їх допомогою він сприймає дійсність і реагує на неї. У поведінці немовляти емоційність простежується вже в перші години після появи на світ: доносячи до старших інформацію про те, що йому подобається, сердитий чи засмучує, новонароджений демонструє свій темперамент. З часом примітивні емоції (страх, задоволення, радість) змінюються більш складними почуттями: захопленням, подивом, гнівом, смутком. Дітки-дошкільнята за допомогою посмішки, пози, жестикуляції і тону голосу вже здатні передавати більш тонкі відтінки переживань.

З часом дитина вчиться стримувати і приховувати свої почуття. Навик контролю емоцій набувається поступово в процесі розвитку особистості, і в нормі малюки шкільного віку повинні вміти підпорядковувати розуму свої примітивні переживання. У той же час кількість дітей з порушеннями емоційного розвитку неухильно зростає. Як показує статистика, до закінчення молодшої школи більше 50% дітлахів набувають ті чи інші нервові захворювання на тлі відхилень емоційного характеру.

Як розпізнати дітей з порушеннями емоційного розвитку?

Психологи розрізняють 10 основних ознак стресу, які можуть трансформуватися в емоційні порушення у дітей:

1. Почуття провини або власної неспроможності. Дитина думає, що він не потрібен ні друзям, ні близьким. У нього виникає стійке відчуття «загубленості в натовпі»: малюк відчуває незручність у присутності людей, з якими раніше був налагоджений контакт. Діти з таким симптомом відповідають на питання стисло і сором'язливо;
2. Проблеми з концентрацією уваги і погіршення пам'яті. Малюк часто забуває, про що тільки що говорив, втрачає нитку діалогу, немов не відчуває інтересу до бесіди. Йому складно зосередитися, насилу дається шкільна програма;
3. Порушення сну і постійне відчуття втоми. Про наявність цього симптому можна говорити, якщо дитина весь час млявий, але при цьому насилу засинає ввечері і неохоче піднімається з ліжка вранці. Свідоме прокидання першого уроку є одним з найбільш поширених видів протесту проти школи;
4. Боязнь шуму і / або тиші. Карапуз болісно реагує на будь-який шум, лякається різких звуків. Можлива протилежна ситуація: малюкові неприємно перебувати в повній тиші, тому він говорить без угаву або, залишаючись наодинці з собою, неодмінно включає музику або телевізор;
5. Порушення апетиту. Цей симптом може виявлятися відсутністю у дитини інтересу до їжі, небажанням є навіть раніше улюблені страви або, навпаки, непомірним поглинанням їжі;
6. Дратівливість, запальність і агресивність. Характерним проявом емоційних порушень у дітей є втрата самоконтролю. Дитина може вийти з себе, спалахнути, грубо відповісти навіть по самому незначному приводу. Будь-які зауваження старших сприймаються в багнети і викликають агресію;
7. Бурхлива діяльність та / або пасивність. У малюка простежується гарячкова активність, йому складно всидіти на місці, він постійно щось смикає або перекладає. Цьому можна знайти просте пояснення: намагаючись забутися і придушити внутрішній неспокій, дитина з головою занурюється в діяльність. Однак іноді стрес проявляє себе протилежним чином: малюк може ухилятися від важливих справ і займатися безцільним проведенням часу;
8. Перепади настрою. Періоди гарного настрою раптово змінюються злістю чи плаксивість. Коливання можуть відбуватися по кілька разів на день: дитина то щасливий і безтурботний, то починає вередувати і вередувати;
9. Відсутність або підвищена увага до власної зовнішності (характерно для дівчаток). Про наявність емоційних порушень у дітей може свідчити зневажливе або занадто скрупульозне ставлення до свого зовнішнього вигляду: часте переодягання, довге сидіння біля дзеркала, обмеження себе в їжі з метою зниження ваги і т. Д .;
10. Замкнутість і небажання спілкуватися. Дитині стає нецікаво контактувати з однолітками, а увага з боку оточуючих тільки дратує його. Перш ніж відповісти на телефонний дзвінок, він думає, чи варто це робити-часто просить передати звонящему, що його немає вдома. У важких ситуаціях з'являються думки або спроби покінчити з собою.

Корекція емоційних порушень у дітей

Найкращий ефект корекція емоційних порушень у дітей, як і у дорослих, дає в тому випадку, якщо поєднує в собі елементи індивідуальної та сімейної психотерапії та фармакотерапії. Педагогу, який працює з дітьми, що мають труднощі у розвитку емоційної сфери, на етапі діагностики слід з'ясувати особливості виховання в сім'ї, ставлення оточуючих до дитини, рівень його самооцінки, психологічний клімат в навколишньому його колективі. З цією метою можуть використовуватися такі методи, як спостереження, проведення бесід з батьками та учнями.

Діти з порушеннями емоційного розвитку потребують доброзичливому і розуміючому спілкуванні, іграх, малюванні, рухливих вправах, музиці, а найголовніше - уваги. Спілкуючись з дітлахами, котрі відчувають подібні труднощі, батькам і педагогам варто дотримуватися наступних рекомендацій:

• По можливості ігноруйте зухвала поведінка дитини з метою привернути увагу і заохочуйте його за хороші вчинки;
• Надайте дитині можливість у будь-який час звертатися за допомогою до педагога в скрутній ситуації;
• Передбачте можливість рухової розрядки: включіть в режим дня спортивні вправи, заняття фізичною працею;
• Учіть дитину не придушувати свої емоції, а правильно спрямовувати, висловлювати свої почуття;
• Демонструйте малюкові адекватні форми реагування на ті чи інші ситуації і явища навколишнього середовища на власному прикладі;
• Створюйте позитивний фон настрою, здоровий психологічний клімат. Моделюйте для дитини ситуацію успіху і заохочуйте його інтереси.