Еритема

Еритема або багатоформна еритема являє собою дерматологічне захворювання, що характеризується поліморфними висипаннями на шкірі і слизових оболонках, має рецидивуючий перебіг.

Еритема може виникати на тлі певних інфекційних захворювань або через чутливість організму до деяких лікарських препаратів.

В основі лікування еритема лежить усунення фактора, що спровокував її появу, і застосування методів симптоматичної терапії.

Причини еритема

Виділяють дві форми еритема: идиопатическую (інфекційно-алергічну) і симптоматичну (токсико-алергічну).

До цих пір точно не встановлені причини інфекційно-алергічної еритеми. Але в розвитку даного захворювання певну роль відіграє фокальна інфекція (хронічний гайморит, тонзиліт, пульпіт, хронічний апендицит). У пацієнтів зазвичай спостерігається високий рівень чутливості до бактеріальних алергенів: стрептококи, стафілококи, кишкову паличку. При рецидивах захворювання придушуються фактори природної резистентності організму, відбувається зниження Т-клітинного імунітету, кількості розеткообразующіх нейтрофілів і підвищення рівня В-лімфоцитів, циркулюючих в периферичної крові. Це говорить про те, що при інфекційно-алергічної формі захворювання має місце оборотний циклічний, Т-клітинний і нейтрофільний імунодефіцит. Він викликається фокальній інфекцією, яка сприяє виникненню клітинного імунодефіциту.

Провокують розвиток даного стану:

• Вірусна інфекція;
• Переохолодження;
• Прийом лікарських засобів.

Токсико-алергічна форма еритема розвивається в результаті прийому певних лікарських препаратів: амидопирина, сульфаніламідів, барбітуратів, тетрацикліну. Дослідники також не виключають, що певну роль у виникненні захворювання відіграють аутоімунні процеси і аліментарний фактор.

Симптоми еритема

Інфекційно-алергічна форма еритема, як правило, починається гостро. Спочатку з'являються: нездужання, головний біль, болі в суглобах, м'язах, горлі. Через 1-2 доби починають з'являтися висипання на слизовій рота, шкірі, червоній облямівці губ, геніталіях (іноді). Слизова ротової порожнини уражається у 30% хворих. Через 2-5 доби після виникнення висипань проходять загальні симптоми.

На поверхні шкіри виникають різко обмежені набряклі плями або плоскі рожево-червоні папули, які стрімко збільшуються в розмірах (до 2-3 см). Центр висипань трохи западає, набуваючи синюватий відтінок, з'являються заповнені серозним вмістом бульбашки. Бульбашки можуть виникати також і на незміненій шкірі. Можуть виникати свербіж і печіння.

Зазвичай висипання локалізуються на тильній стороні стоп і кистей, шкірі підошов, долонь, розгинальній поверхні гомілок, передпліч, колінних і ліктьових суглобів, слизової статевих органів.

Прояви еритема на слизовій ротової порожнини більш монотонні, але важче за течією. Місця локалізації висипань - губи, переддень рота, небо, щоки. При цьому обмежена або розлита набрякла еритема з'являється раптово. Через 1-2 дні утворюються бульбашки, які розкриваються через 2-3 доби з утворенням на їх місці хворобливих ерозій, які зливаються в суцільні ділянки. Ерозію може покривати жовтувато-сірий наліт. На поверхні ерозії на губах утворюються кров'янисті кірки різної товщини, що утрудняють процес відкривання рота. Якщо поразка рота поширене, то через сильну хворобливості, неможливості відкрити рот, через наявність рясного слинотечі, виділень з ділянок ерозій, мова пацієнта утруднюється, іноді буває навіть неможливо приймати їжу.

Через 10-15 діб шкірні висипання починають вирішуватися. Вони зникають, як правило, на 15-25 день. Висипання на слизовій ротової порожнини дозволяються за 4-6 тижнів.

Еритема характеризується рецидивуючим перебігом (загострення виникають зазвичай восени і навесні).

Токсико-алергічна форма еритема за зовнішнім виглядом нагадує інфекційно-алергічну форму. Висипання можуть бути фіксованими або поширеними. При фіксованих висипаннях при рецидивах хвороби відбувається ураження тих же місць, що і в попередньому пріступе- до них також можуть приєднуватися висипання на інших місцях. Найбільш поширена локалізація фіксованих висипань - слизова оболонка ротової порожнини. Поразка порожнини рота поєднується з висипаннями навколо анального отвору і на геніталіях. Поширені висипання також вражають слизову рота.

Симптоматичної формі захворювання не притаманна сезонність рецідівов- вона також не сполучається з проявом загальних симптомів. Розвиток симптоматичної форми хвороби і наявність рецидивів залежать від наявності етіологічного фактора.

Діагностика еритема

Для постановки діагнозу враховуються результати огляду висипань пацієнта, проведеної дерматоскопії, дані анамнезу. Особливу увагу лікар приділяє зв'язку висипань із застосуванням певних лікарських засобів або інфекційним процесом.

Щоб підтвердити діагноз і виключити інші захворювання з уражених ділянок беруться мазки-відбитки.

Лікування еритема

У гострому періоді лікування еритема залежить від її симптомів.

Якщо у пацієнта часто виникають рецидиви захворювання, висипання носять великий характер, вражені слизові, є місця некрозу, то призначається однократна ін'єкція дипроспана.

Основним завданням лікування еритема токсико-алергічної форми є встановлення і виведення з організму того речовини, яке спровокувало розвиток захворювання. У цих цілях хворому рекомендується рясне пиття, прийом сечогінних засобів, ентеросорбентів.

При будь-якій формі захворювання пацієнтам показано десенсибілізуючу лікування із застосуванням таких препаратів, як тавегіл, супрастин, тіосульфат натрію. Застосування антибіотиків буває виправданим лише при вторинному інфікуванні висипань.

В якості місцевої терапії еритема застосовуються:

• Аплікації з антибактеріальних засобів з протеолітичними ферментами;
• Змазування ураженої шкіри мазями на основі кортикостероїдів з антибіотиками (дермазолін, триоксазин), антисептиками (розчинами фурациліну і хлоргексидину);
• Полоскання порожнини рота відваром ромашки, змазування її маслом обліпихи.

Еритема - це свого роду алергічна реакція організму на бактеріологічні алергени, пов'язані з наявністю вогнищ інфекцій в організмі або на алергени лікарського походження. Тому, щоб не допустити первинного розвитку або рецидиву даного захворювання, необхідно вчасно виявляти й усувати хронічні інфекційні осередки або не допускати застосування провокуючого еритему лікарського засобу.