Бісакодил

Бісакодил належить до групи проносних препаратів, що впливають на систему травлення та протікають в організмі процеси метаболізму.

Фармацевтичні підприємства випускають дві лікарські форми препарату:

• Таблетки Бісакоділ;
• Ректальні свічки Бісакоділ.

Діюча речовина медикаменту: бисакодил (bisacodyl).

Таблетки Бісакоділ мають круглу форму і покриті плівковою оболонкою, яка розчиняється в кишечнику. Колір оболонки може варіюватися від світло-жовтого до жовтувато-зеленого або оранжево-жовтого. У кожній таблетці міститься 5 мг активної речовини препарату в перерахунку на 100% суху речовину.

Свічки Бісакоділ білого кольору або кремового відтінку, сигарообразной форми. У кожному супозиторії міститься 10 мг активного компонента.

Фармакологічні властивості бісакодил

Бісакодил - це засіб, що володіє яскраво вираженим проносним ефектом. Діюча речовина, потрапляючи в товсту кишку і дратуючи її слизову, а також стимулюючи нервові закінчення підслизової, надає стимулюючу дію на її перистальтику в цілому. При цьому бисакодил погано всмоктується з шлунково-кишкового тракту і здатний впливати на процеси абсорбції електролітів. В результаті цього підвищений осмотичний тиск, що відмічається в просвіті кишечника, утримує велику частину рідини, вміст кишечника пом'якшується, а його пасаж по товстій кишці істотно полегшується. Крім того, завдяки застосуванню бісакодил збільшується обсяг випорожнень, що саме по собі сприяє стимулюванню перистальтики кишечника і полегшує процес його спорожнення.

Під впливом бактеріальних ферментів бисакодил біотрансформується в товстій кишці до активної сполуки - дифенолу, який при першому проходженні через печінку з'єднується з глюкуроновою або сірчаною кислотою і потім знову повертається в кишечник за допомогою кишково-печінкової циркуляції. Завдяки цьому процесу препарат здатний впливати на організм протягом більш тривалого відрізка часу.

Ефект від застосування бісакодил відзначається вже протягом години після його введення в формі супозиторії і приблизно через шість-вісім годин після перорального прийому. Всмоктування активної речовини після інтраректального застосування засобу мінімально. Абсорбована речовина піддається процесу деацетилювання в тканинах печінки, в результаті чого відбувається утворення фенолової похідної, яка згодом виводиться нирками з сечею. Та частина бісакодилу, яка залишається в кишечнику (зокрема в товстій кишці), виводиться разом з каловими масами.

Після прийому таблеток бісакодил, незначна частина діючої речовини (не більше 5%) абсорбується з кишечника і, піддавшись процесу кон'югації в тканинах печінки, включається в ентерогепатичну циркуляцію крові, а потім частково виводиться разом з сечею, а частково - з каловими масами.

Показання до застосування бісакодил

Згідно з інструкцією, Бісакоділ доцільно призначати:

• Для симптоматичного лікування гострих станів запору;
• Для усунення хронічних закрепів у пацієнтів похилого віку, а також у хворих, змушених протягом тривалого часу дотримуватися постільного режиму;
• Для очищення кишечника від вмісту перед проведенням тих чи інших діагностичних процедур;
• Перед проведенням хірургічних операцій;
• Перед акушерськими втручаннями;
• Для полегшення процесів дефекації в післяопераційний період;
• При атонії кишечника, що розвинулася на тлі радикальної зміни режиму харчування, а також факторів зовнішнього середовища;
• При протікають у важкій формі серцево-судинних захворюваннях.

Протипоказання до призначення бісакодил

Відповідно до інструкції, Бісакоділ протипоказаний:

• Пацієнтам з кишковою непрохідністю;
• Людям, у яких відзначається утиск грижі;
• При гостро протікають запальних процесах, що вражають органи черевної порожнини;
• При станах, що характеризуються дефіцитом калію;
• При перитоніті;
• При станах, що супроводжуються кровотечами з органів шлунково-кишкового тракту;
• При маткових кровотечах;
• При циститі;
• Пацієнтам, що страждають від спастичного запору;
• При гостро протікає проктиті;
• При гострому геморої;
• Пацієнтам, у яких підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату;
• Дітям у віці молодше двох років;
• При нудоті і блювоті невідомої етіології.

З обережністю таблетки і свічки Бісакоділ призначають жінкам у період вагітності та годування груддю, а також пацієнтам, в анамнезі яких є патології нирок і печінки. Причому важливо пам'ятати, що між прийомом бісакодил в таблетованій формі і прийомом препаратів, дія яких спрямована на нейтралізацію кислоти шлункового соку, а також вживанням молока і продуктів, приготованих на його основі, необхідно витримати інтервал не менше двох годин. Також, проходячи курс лікування таблетками Бісакоділ, необхідно вживати достатню кількість води.

Взаємодія бісакодил з іншими лікарськими засобами

Одночасний прийом даного медикаменту з препаратами, що сприяють зменшенню кількості міститься в організмі калію, здатний підсилювати ефект від останніх і провокувати розвиток стану гіпокаліємії.

Ефект від застосування бісакодил зменшується, якщо одночасно з ним приймаються:

• Препарати, що затримують вміст кишечника;
• Протикислотною засобу;
• Медикаменти, в яких в якості одного з інгредієнтів міститься алюміній;
• Антихолінергічні засоби;
• Психотропні ліки;
• Холестирамін.

Одночасний прийом з серцевими глікозидами провокує підвищення чутливості до них. Це може бути пов'язано з можливим дефіцитом калію.

Спосіб застосування

Бісакодил у таблетованій формі призначається по 1-3 таблетки за один прийом (перед нічним сном). Ректально дорослим і дітям старше чотирнадцятирічного віку рекомендується вводити 1 супозиторій на добу.

Оптимальна добова доза препарату для дорослих становить від 5 до 10 мг.

Для дітей добову дозу визначають залежно від їх віку.

Передозування бісакоділом

В інструкції до бісакоділом зазначено, що перевищення рекомендованої дози препарату може стати причиною таких неприємних явищ, як:

• Болі в нижній частині живота;
• Ознаки дегідратації організму (особливо яскраво ці симптоми можуть проявлятися у людей похилого віку та у дітей);
• Ознаки роздратування в анальної зоні (больові відчуття, відчуття жару, кровотеча і т.д.);
• Запальні процеси, в результаті яких уражається слизова оболонка прямої кишки;
• Діарея, на тлі якої розвивається м'язова слабкість, судомний синдром і артеріальна гіпотензія;
• Астенія, ортостатична гіпотензія, різного роду порушення координації рухів (у літніх людей, що приймають препарат протягом тривалого періоду);
• Зменшення рівня калію в крові.