Лізоцим

Лізоцим - антибактеріальний агент природного походження, який застосовується внутрішньом'язово і місцево.

Фармакологічна дія Лізоциму

Препарат має діюча речовина - лізоциму гідрохлорид. Лізоциму гідрохлорид міститься в слизових оболонках, шкірі, слізної рідини. Також діюча речовина може бути присутнім в лейкоцитах, слині, грудному молоці.

У процесі виготовлення препарату використовують фермент, який міститься в білку курячих яєць. Лікарський засіб руйнує структурну основу клітин мікроорганізмів, що обумовлює антибактеріальний ефект Лізоциму.

Лізоцим активний відносно грампозитивних, а також грамнегативнихмікроорганізмів (меншою мірою).

Властивості Лізоциму:

• Імуномодулюючі;
• Розріджують;
• Протизапальні.

Показання до застосування Лізоциму

Перед застосуванням лікарського препарату необхідно проконсультуватися з фахівцем. Лізоцим призначають:

• При лікуванні гнійних процесів;
• При лікуванні септичних станів;
• Препарат ефективний при обмороженнях;
• Лізоцим використовують при опіках, кон'юнктивітах, ерозіях рогівки, гайморитах, ларингіті, а також при інших інфекційних захворюваннях.

У ЛОР-практиці фахівці досить часто застосовують лізоциму гідрохлорид в комбінації з еноксолоном, деквалінію хлоридом. Таке комплексне лікування використовують також і в стоматологічній практиці.

Препарат не токсичний, при застосуванні не дратує тканини. Його можна використовувати при поганій переносимості інших антибактеріальних препаратів.

Лізоцим - застосування

Застосовувати Лізоцим необхідно в таких дозах:

• Для лікування очних захворювань призначають 0,25-відсотковий розчин. Його слід закапувати в очі протягом 3-7 днів 3-4 рази на добу.
• В оториноларингологічній практиці, а також при неспецифічних захворюваннях фахівці призначають пацієнтам 0,05-відсотковий розчин Лізоциму. Його слід використовувати інгаляційно по 2-10 мілілітрів за одне застосування. Курс лікування становить від 5 до 14 днів.
• Для лікування гнійних ран, опіків, ранових інфекцій або відморожень слід накладати на хворі ділянки шкіри серветки, змочені в 0,05-процентному розчині препарату.
• Внутрішньом'язове введення передбачає використання 150 міліграмів Лізоциму по 2-3 рази на день. Курс лікування - 7 днів. У разі необхідності лікування можна продовжити до 30 днів.

Побічні дії Лізоциму

Згідно з інструкцією, Лізоцим переноситься пацієнтами безболісно. У деяких випадках можуть виникати алергічні реакції на тілі.

При внутрішньом'язовому введенні препарату необхідно здійснювати контроль над процесом згортання крові.

Протипоказання до застосування Лізоциму

До протипоказань можна віднести підвищену чутливість до препарату, а також до його окремих компонентів.

Передозування

Випадки передозування не встановлені.

Умови зберігання Лізоциму

Зберігати Лізоцим необхідно в темному сухому приміщенні, при температурі повітря, що не перевищує 20 градусів Цельсія. У разі правильного зберігання, препарат зможе залишатися придатним протягом тривалого терміну.

Форма випуску Лізоциму

Лікарський засіб випускається у вигляді порошку, який знаходиться у флаконі. Перед застосуванням порошок слід розвести в 2-3 мілілітрах 0,25-процентного розчину новокаїну, або за допомогою розчину натрію хлориду.

Термін придатності

Термін придатності препарату вказано на упаковці. Після закінчення терміну придатності Лізоцим застосовувати не рекомендується.

Синоніми

Мукополісахарідаза.