Аспаркам

Аспаркам являє собою лікарський препарат - джерело іонів магнію і калію, які регулюють обмінні процеси в організмі. Засіб містить і аспартат - трансфер іонів через клітинні мембрани. Препарат призначають при захворюваннях, пов'язаних з порушенням серцевого ритму, при стенокардії і для профілактики інсульту.

Випускається Аспаркам в таблетках і у вигляді розчину для ін'єкцій.

Фармакологічна дія

За інструкцією Аспаркам є джерелом таких важливих речовин, як калій і магній. Він сприяє нормалізації електролітного балансу. Магній є кофактором безлічі ферментних реакцій (близько 300) і сприяє проникненню калію в клітини. Калій же виявляє антиаритмічну дію, а також підтримує нормальну роботу серця.

Після застосування Аспаркаму його компоненти швидко всмоктуються в ШКТ. Висновок препарату здійснюється здебільшого через нирки. Через 1-2 години після прийому таблеток Аспаркам або введення ін'єкцій концентрація активних речовин (магнію і калію) у крові досягає максимального рівня. З плазми крові препарат проникає в кардіоміоцити у вигляді Mg2 + і К + іонів, а також аспарагината, відразу ж включаючись в клітинний метаболізм.

Показання до застосування Аспаркаму

Згідно з інструкцією, Аспаркам показаний:

• Для поліпшення ефективності та переносимості серцевих глікозидів;
• Як частина комплексної терапії серцевої недостатності, порушень серцевого ритму, стану після перенесеного інфаркту міокарда;
• При станах, які супроводжуються гіпомагніємією і гипокалиемией.

Протипоказання

Застосування Аспаркаму протипоказано при таких захворюваннях і фізіологічні особливості пацієнтів:

• Гостра та хронічна ниркова недостатність;
• Підвищена чутливість або непереносимість компонентів ЛЗ;
• Хвороба Аддісона;
• Кардіогенний шок (Артеріальний тиск lt; 90 мм. рт. ст. );
• Гіпермагніємія і гиперкалиемия;
• Атріовентрикулярна блокада 2-3 ступеня.

Способи застосування Аспаркаму

Таблетки Аспаркам приймають перорально. Дозування становить 1-2 шт. тричі на добу. Прийом таблеток Аспаркам рекомендується здійснювати безпосередньо після прийому їжі.

При використанні розчину доза становить 10-20 мл, її вводять внутрішньовенно 1-2 рази на день. В даному випадку курс лікування триває 5 днів. Однак точне дозування і тривалість лікування призначає лікар залежно від типу та перебігу хвороби, а також загального стану пацієнта і його історії хвороби.

Побічні ефекти Аспаркаму

В інструкції до Аспаркаму зазначено, що побічні явища розвиваються вкрай рідко. Тим не менш, прийом препарат може призвести до збоїв у роботі травної системи, а саме до нудоти, блювоті, болів у животі, діареї, шлунково-кишковим кровотеч, неприємних відчуттів в епігастральній ділянці, сухості в роті, виразці слизової поверхні ШКТ.

Також згідно відгуками про аспаркама, можливі порушення з боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, порушення провідності міокарда, АV-блокада.

Алергічні реакції у відповідь на прийом кошти можуть проявитися почервонінням шкіри, свербінням і висипом.

Згідно відгуками про аспаркама, деякі пацієнти скаржаться на судоми, парестезія і гіперрефлексію, що є порушенням роботи ЦНС і периферичної нервової системи.

Зрідка може виникнути пригнічення дихання, що обумовлено гіпермагніємія. Крім цього деякі відгуки про аспаркама говорять про такий побічний явище, як відчуття жару.

Що стосується передозування препаратом, то на сьогоднішній день таких випадків зафіксовано не було. Однак, відповідно до інструкції, Аспаркам у великих кількостях теоретично може призвести до таких симптомів: нудота, блювання, металевий присмак у роті, болі в животі, слабкість, брадикардія, м'язовий параліч, дезорієнтація, парестезія кінцівок, спрага, почервоніння шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія, судоми, порушення нервово-м'язової передачі, аритмія. В даному випадку необхідно припинити прийом Аспаркаму провести симптоматичну терапію, що включає внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду в дозуванні 100 мг / хв. При виникненні необхідності пацієнтові проводять гемодіаліз.

Умови зберігання препарату

Препарат рекомендується зберігати в сухому місці, де температура не перевищує 25 градусів. При дотриманні даних умов термін придатності лікарського засобу 3 роки.

Диакарб і Аспаркам

Диакарб являє собою ліки, які часто призначають у випадках підвищеного внутрішньоочного або внутрішньочерепного тиску. Часто в рецепті зустрічається комбінація «Диакарб і Аспаркам» - їх медики призначають разом. Справа в тому, що другий препарат допомагає попередити побічні явища першого.

При лікуванні диакарба організм втрачає велику кількість іонів натрію і, відповідно, калію, що може призвести до негативних наслідків.

Калій є життєво необхідним елементом, які беруть участь у клітинному метаболізмі. Особливо його потребує міокард - серцевий м'яз. Також організм відчуває потребу і в магнії, який бере участь у вуглеводному обміні і транспортує в кожну клітину енергію для проведення біохімічних реакцій.

Нормальний серцевий ритм характерний для міокарда тоді, коли він реагує на підвищення концентрації магнію зниженням збудливості і провідності. Але при великій кількості калію скорочувальна здатність серцевого м'яза пригнічується, що може спричинити за собою зупинку серця. Такий ефект можливий при передозуванні Аспаркамом, вводимом внутрішньовенно.

Якщо вміст калію в крові занижено, тоді порушується кислотно-лужний баланс в організмі. Цьому сприяє підвищення лужності крові і підвищення кислотності всередині клітин, яке веде до посилення вторинного всмоктування в нирках з первинної сечі бікарбонату. В цілому відбувається формування загального метаболічного алкалозу.

Дефіцит калію супроводжується появою млявості, м'язової слабкості, порушенням серцевого ритму, зниженням працездатності.

Аспаркам ж відновлює вміст калію і магнію, сприяє швидкому проникненню цих речовин в клітини. Завдяки прийому Аспаркаму з диакарба відбувається відновлення осмотичного тиску в клітинах, забезпечення їх достатньою енергією. Також комбінація з Аспаркамом підвищує кислотність крові і виводить з організму бікарбонати.

Одночасний прийом діакарб і Аспаркаму дозволяє компенсувати побічні дії першого у вигляді втрати іонів калію і збільшення лужності крові.

Неврологи часто призначають ці препарати пацієнтам з метою зниження внутрішньочерепного тиску при різних хворобах та наслідки травматичних ушкоджень головного мозку.